В останній час науковці виділяють ще одну культуру – соціальну
Культура в більшій мірі розглядається у двох основних напрямках. Перший це загальна сукупність тих цінностей, які називають духовними і матеріальними, ті, що створили люди протягом усього існування. Друге – це певна сукупність моральних та етичних правил, які існують всередині суспільства та які підтримують його гармонійне життя.
Культура поєднує в собі всі напрацювання людей. До них відносять: наукові здобутки, технічний прогрес, освітні процеси, мистецькі та літературні надбання, способи існування, моральні якості тощо.
Їй дають пояснення з багатьох позицій, тому що вона має дуже широкий спосіб тлумачення:
- описова (з точки зору розвитку цивілізації);
- історична (спираючись на традиційні та культурні надбання);
- нормативна (залежить від моделей поведінки, норм та правил морального поводження);
- психологічна (навчальний процес та наслідування психічних настанов);
- структурна (елементи життя людини);
- генетична (процес збору та передачі досвіду).
Як відомо, культура є багатогранною, тому необхідно звертати увагу на її структуру. Отже за своїми формами виділяють:
- матеріальну культуру (створюється із матеріалів природного походження людини в залежності від її цільового спрямування; восновному це впливає на процес формування оточуючого середовища процесу її існування);
- духовну ( віра людини, почуття,спроба уявити ідеальний світ тощо).
В останній час науковці виділяють ще одну культуру – соціальну. До неї відносять: соціальні статуси, що виникають на основі взаємовідносин людей, культуру фізичного походження, описи розвитку тіла людей, процеси формування координаційних років, вміння керувати своїм тілом.
Видове розмежування культури можна розглядати в залежності від її основного суб’єкта. Відтак загальною культурою народу можна вважати ту, яка проходить процес формування в сукупності вкладу його членів, і не залежить від думок окремих людей. Колективна культура описує сукупність досвіду традиційних надбань певних груп людей, які живуть разом та мають спільні цілі. Особистісна культура в більшій мірі є продуктом того, що засвоюються дві інші культури, проте з тим, що до неї вноситься особисте бачення, суб’єктивність та прояв особистого «Я».
Сучасне населення нашої планети існує серед активного потоку інформаційних даних і від цього окремим розділом виділяють інформаційну культуру. В ній люди збирають, обробляють, аналізують отримані дані, і на їх основі створюють особисті враження бачення думки та позиції. Якщо говорити про структуру культури, потрібно пам’ятати про її функціональні можливості та про її значення у житті людей. Функція пізнавального характеру допомагає нам осягнути власних себе через призму подій історії. Функція інформації виконує роль передавача інформативних даних між особистостями. До них відносять процес передачі культурних надбань, цінностей між різними поколіннями та поширення їх у соціокультурному просторі. Наступна функція – комунікативна. Її мета – забезпечувати процес спілкування між людьми на основі раніше надбаних знань та сформованості цінностей. Регулятивна впливає на кращий процес адаптації в довкіллі та допомагає засвоювати культуру. Аксіологічна сприяє процесам формування культурної особистості, її смакових уподобань, моральних установок, формування світогляду людини за допомогою вивчення різноманітних сфер культури. Це відбувається за допомогою функції світогляду. Роль виховної – впливати не тільки на пристосування людей до навколишнього середовища, а ще й на саме розвинення, постанову цілей у житті та різноманітних пріоритетів.
Добавить комментарий